Дельфінотерапія для бійців

16.11.2016. Дорогі сіввітчизники ! Починаючи з 2004 року я пропонував концептуально змінений, життестверджуючий текст нашого Державного гімну України, який би історично об’еднував всіх українців, всіх, хто любить свою Батьківщину, в її безперервному історичному контексті, шануючи культуру і славу Русі – України. Саме першоджерельне слово-назва Русь, яке фонетично змінене під час варяжського впливу, походить від автохтонного, слав'янського слова Рось, яке в свою чергу походить від усім відомої звичайної роси, тої, що виблискує діамантами на польових травах при освітленні Сонечком на світанку. Рось, це дуже росповсюджений гідронім Центральної України, який зберігся до сьогодення. Є також епічно-археологічні доводи того, що легендарна ріка Раса, що згадується у Ріг Веді, є нічим іншим, як нашим рідним Славутичем, Борисфеном, Дніпром. Земля Рось, або під час панування варягів, Русь, це луги і пагорби, де з сивої давнини мешкали автохтони нашої рідної землі, поляни-росичі. І ось, коли я чую в рядку Державного Гімну : ...Згинуть наші воріженьки, як роса на Сонці ..." , я думаю не про москалів Російської імперії, про яких саме і йдеться у наведеному рядку вірша автора, а про прадавніх росичів-полян, моїх рідних пращурів, предків сучасних українців, які мешкали і захищали свою землю у самому серці Країни. Часи змінилися, Україна вже чверть сторічча Незалежна від Росії, назва країни, якої, теж походить від переселенців, вихідців з нашої землі. Де-хто прямо говорить, що назва Русь історично була в нас вкрадена за часи Петра І і перетворена на Великоросія, Росія. Закликаю Вас, співвітчизники, не підігрувати крадіям історії і тримати міцно у своїй пам'яті, що ми є нащадки РОСІВ Русі-України. А тому пропоную наступний текст Державного Гімну, який для урочистого виконання складається з 4-х куплетів. ЖИВИ МАТИ УКРАЇНА І СЛАВА, І ВОЛЯ, УСМІХАЙСЯ УКРАЇНЦЯМ ЩАСТЯ ЩИРА ДОЛЯ ! ДРУЖНЬО БРАТТЯ ЗАПАНУЙМО У СВОЇЙ СТОРОНЦІ, - ЗГИНУТЬ НАШІ ВОРОЖЕНЬКИ, ЯК ПІТЬМА ПРИ СОНЦІ ! ДУШУ Й ТІЛО МИ ПОЛОЖИМ ЗА НАШУ СВОБОДУ, ПАМ’ЯТАЙМО, ЩО МИ БРАТТЯ, КОЗАЦЬКОГО РОДУ ! ХАЙ ВІТАЮТЬ СОНЦЕ ПРАВДИ НАШІ ЧЕСНІ РУКИ, ЯК ЦЕ ЗВЕРШУЮТЬ З ПРАДАВНА ДАЖДЬБОЖІ ОНУКИ ! Символ ДАЖДЬБОЖІ ОНУКИ, у четвертому куплеті Гімну, взятий з літературної пам'ятки Руси-України "Слово о полку Ігоревім". Даждьбог, це той же самий Бог, що згадується і у "Велесовій книзі", і у Іссусовій молитві на старо-церковно-славянській мові, як " ... хліб насущний ДАЖДЬ нам днесь ...". Тобто Бог, що дає ХЛІБ ЖИТТЯ на день кожний, Даждьбог. Він же в нас і є Сонце Правди. З повагою, Дмитро Рудобоженко.